Звук на місці букви: тренажер НМТ 2027

Слова за відповідями

[д]

[д] — дзвінкий твердий. Так звучить і т перед дзвінким: футбол [фудбол]; а д перед глухим і в кінці слова не оглушується: загадка, завод.

• футбол
• загадка
• підкреслити
• відповідь
• завод

[д’]

[д’] — дзвінкий м’який: дядько, мідь. Так звучить і т’ перед дзвінким: боротьба [бород’ба], молотьба.

• боротьба
• молотьба
• дядько
• мідь
• жолудь

[т]

[т] — глухий твердий: ритм, літак. Перед твердим приголосним і перед а, о, у, и, е т не пом’якшується: світло, квітка.

• квітка
• ритм
• літак
• світло
• котушка

[т’]

[т’] — глухий м’який: його м’якість позначають ь і букви я, ю, є: п’ять, пітьма, тюбик.

• п’ять
• пітьма
• кисть
• тюбик
• котячий

[з]

[з] — дзвінкий твердий. Перед глухим і в кінці слова не оглушується (казка, мороз); так звучить і с перед дзвінким: бейсбол [бейзбол].

• казка
• розказати
• безпечний
• бейсбол
• мороз

[з’]

[з’] — дзвінкий м’який: князь, вузький. Так звучить і с’ перед дзвінким (просьба [проз’ба]), і ж перед [ц’] (книжці [книз’ц’і]).

• просьба
• книжці
• ложці
• вузький
• князь

[с]

[с] — глухий твердий: листок, рис. Перед сонорними [м], [н], [л], [р], [в] він не дзвінчає: космос.

• листок
• сказати
• рис
• космос
• пісок

[с’]

[с’] — глухий м’який: сьогодні, пісня [п’іс’н’а]. Так звучить і ш перед [с’] чи [ц’]: смієшся [с’м’ійес’:а], пташці [птас’ц’і].

• смієшся
• вчишся
• пташці
• кішці
• пісня

[ж]

[ж] — дзвінкий шиплячий. Перед глухим не оглушується (ніжка, стежка); так звучить і з перед ж: розжувати [рож:увати].

• ніжка
• ложка
• стежка
• розжувати
• зжовклий

[ш]

[ш] — глухий шиплячий: пташка, мишка. Так звучить і с перед ш: принісши [пр’ин’іш:и].

• принісши
• пташка
• мишка
• кошик

[дж]

[дж] — один дзвінкий звук, коли дж в одній морфемі: джміль, ходжу (§ 15 Правопису). Так звучить і ч перед дзвінким: лічба [л’іджба].

• лічба
• джміль
• джерело
• ходжу
• бджола

[ч]

[ч] — глухий шиплячий: дочка, ручка. Так звучить і т перед ч чи ш: вітчизна [в’іч:изна], коротше [корочше].

• дочка
• ручка
• вітчизна
• вітчим
• коротше

[дз]

[дз] — один дзвінкий звук, коли дз в одній морфемі: дзвін, ґудзик, кукурудза.

• дзвін
• дзеркало
• ґудзик
• кукурудза
• дзижчати

[ц]

[ц] — глухий твердий: цукор, міцний. Так звучить і т у -ств-: т пишемо (§ 19 Правопису), а вимовляємо [ц] — братство [брацтво].

• братство
• багатство
• цукор
• міцний
• цибуля

[ц’]

[ц’] — глухий м’який. Так звучать т перед -ся, -ськ- чи [ц’] і ч перед [ц’]: здається [здайец’:а], братський [брац’кий], дочці [доц’:і].

• вчиться
• здається
• квітці
• дочці
• братський

[ґ]

[ґ] — дзвінкий зімкнений: у ґанок, ґудзик його пише буква ґ (§ 6 Правопису). Так звучить і к перед дзвінким: вокзал [воґзал], анекдот [анеґдот].

• вокзал
• анекдот
• екзамен
• екзема
• ґанок

[к]

[к] — глухий: вікно, квас. Перед сонорними [в], [м], [н], [л], [р] він не дзвінчає; [ґ] стає перед дзвінкими [б], [д], [з], [ж].

• квас
• вікно
• мокрий
• рукав

[г]

[г] — дзвінкий глотковий: сніг, погляд. У кінці слова й перед дзвінким він не оглушується.

• сніг
• друг
• берег
• погляд

[х]

[х] — глухий. Так звучить і г перед глухим [т] чи [к] — виняток із правила, що дзвінкі не оглушуються: легкий [лехкий], кігті [к’іхт’і].

• легкий
• кігті
• вогкий
• нігті
• легко

звука немає

Буква є, а звука немає: у групах -стс-, -стд-, -стц- т пишемо, але не вимовляємо: шістсот [шіс:от], кістці [к’іс’ц’і].

• шістсот
• шістдесят
• кістці
• невістці