Частини мови в реченні: тренажер НМТ 2027

Речення за відповідями

іменник

Іменник називає предмет, особу, явище або дію як предмет і відповідає на питання хто? що?; має рід і змінюється за відмінками: шарудіння, лікування, біг.

• У лісі чулося тихе шарудіння листя.
• Після лікування бабуся знову почала гуляти парком.
• Читання вголос допомагає запам’ятати вірш.
• Наш черговий витер дошку перед уроком.
• Трійка з диктанту засмутила Олега.
• Ранковий біг бадьорить краще за каву.
• Над морем розлилася вечірня синь.

прикметник

Прикметник називає сталу ознаку предмета й відповідає на питання який? чий?; узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку: зелений, мамин, відомий.

• Ця картина відома в усьому світі.
• За вікном шелестить зелений клен.
• Бабуся спекла яблучний пиріг.
• У брата мамині очі.
• Вода в озері була холодна.
• Мама поклала в рюкзак вовняні шкарпетки.
• Цього року зима була сніжніша, ніж торік.

числівник

Числівник означає кількість або порядок при лічбі: п’ять, двоє, півтора. Порядкові третій, сьомий — теж числівники, хоч і відповідають на питання котрий?

• Наш клас посів третє місце в шкільній олімпіаді.
• До бабусі приїхали двоє онуків.
• На уроці ми розв’язали п’ять задач.
• Біля школи посадили півтора десятка лип.
• Свято почалося о сьомій годині вечора.
• Перший сніг випав уночі.
• Учні тридцяти шкіл узяли участь у конкурсі.

займенник

Займенник не називає, а вказує на предмет, ознаку чи кількість: себе, цей, якийсь, ніхто. Що в підрядній частині — займенник, коли його можна замінити словом «який».

• Книжка, що лежить на столі, належить сестрі.
• Хлопець, якого ми зустріли в парку, грає на скрипці.
• Що ти читаєш сьогодні?
• Діти навчилися прибирати за собою.
• На лавці лежали якісь зошити.
• У цій кімнаті завжди світло.
• Кожен учень приніс до школи квітку.
• Ніхто не спізнився на перший урок.
• Мама подарувала мені нову книжку.

дієслово

Дієслово означає дію чи стан і відповідає на питання що робити? що зробити?; змінюється за часами й особами або стоїть у неозначеній формі: читає, прочитай, навчитися.

• Ми поїдемо до моря наприкінці липня.
• Восени птахи відлітають у теплі краї.
• Прочитай цей вірш уголос.
• Я хочу навчитися грати на гітарі.
• Якби не дощ, ми пішли б на річку.
• Сонце визирнуло з-за хмари.
• Вечорами дідусь майструє шпаківні.

дієприкметник

Дієприкметник — форма дієслова (так його й називає НМТ): ознака предмета за дією, який? — що зробив або що з ним зробили; суфікси -л-, -н-, -т-: опале, перевірені.

• Позеленілі від часу мідні дзвони висіли на дзвіниці.
• Зошити, перевірені вчителькою, лежали на столі.
• На подвір’ї лежало опале листя.
• Ми прибрали розкидані по кімнаті іграшки.
• Діти розглядали намальовану на асфальті карту.
• Над замерзлою річкою кружляли птахи.
• Нам показали щойно збудований міст.

дієприслівник

Дієприслівник — незмінна форма дієслова (так його й називає НМТ): додаткова дія, що роблячи? що зробивши?; закінчується на -учи, -ючи, -ачи, -ячи, -вши, -ши: долаючи, закінчивши.

• Закінчивши уроки, Оля пішла гуляти.
• Долаючи втому, туристи піднялися на вершину.
• Хлопчик читав казку, усміхаючись.
• Повернувшись додому, я одразу сів за уроки.
• Бабуся в’язала шарф, слухаючи радіо.
• Прочитавши лист, мама задумалася.

прислівник

Прислівник — незмінна ознака дії чи іншої ознаки, відповідає на питання як? де? коли? куди?; стоїть сам, без іменника: вчора, мовчки, навколо.

• Ми вчора ходили до театру.
• Нині в музеї відкрили нову виставку.
• Навколо панувала тиша.
• Стежка вела через поле, а обабіч цвіли маки.
• Діти мовчки слухали казку.
• Учень швидко розв’язав задачу.
• Ми зупинилися неподалік і чекали друзів.
• Бабуся по-святковому прибрала хату.

прийменник

Прийменник — службове слово, що разом з іменником у певному відмінку пов’язує його з іншими словами: коло фонтана, незважаючи на дощ; сам членом речення не буває.

• Діти зібралися коло вогнища.
• Навколо будинку посадили троянди.
• Обабіч дороги росли високі тополі.
• Незважаючи на дощ, змагання відбулися.
• Завдяки тренерові команда виграла кубок.
• Ми гуляли вздовж річки.
• Під час перерви учні вийшли на подвір’я.

сполучник

Сполучник з’єднує однорідні члени або частини складного речення і членом речення не є: а, то… то, якщо, тому що. Що після «знаю, сказав» — сполучник.

• Я знаю, що завтра контрольна.
• То сонце світить, то дощ іде.
• Ми не пішли гуляти, тому що почався дощ.
• Брат грає у футбол, а сестра ходить на плавання.
• Якщо завтра буде сонячно, ми поїдемо на озеро.
• Учитель говорив повільно, щоб усі встигли записати.
• Хоча надворі було холодно, діти гралися на подвір’ї.

частка

Частка додає слову чи реченню відтінок — підсилення, обмеження, заперечення, питання — або творить форму дієслова; членом речення не буває: навіть, лише, не, хай, б.

• Навіть малюки знали цю пісню.
• У класі лише один учень не виконав завдання.
• Ми таки встигли на останній потяг.
• Ти ж обіцяв допомогти!
• Не поспішай з відповіддю.
• Нехай діти погуляють ще годину.
• Хіба ти не чув дзвоника?
• Я б охоче поїхав у гори.

вигук

Вигук виражає почуття чи спонукання, не називаючи їх, і членом речення не буває; відокремлюється комою або знаком оклику: ой, гей, ура.

• Ой, як гарно цвіте сад!
• Гей, хлопці, ходімо на річку!
• Ура, ми перемогли!
• Ох, яка важка валіза!
• Ах, який чудовий ранок!
• Ого, скільки грибів ти назбирав!