М’який знак

Пишемо ковзкий (так само в’язкий, баский — на відміну від близький, слизький), камінчик (після н перед ч м’якого знака не пишемо) і курйозний (після р перед йо не пишемо ні м’якого знака, ні апострофа: курйоз, серйозний).

• Покиньмо — у наказовому способі ь зберігається після м’якого приголосного (покинь).
• Слизько — з ь (як слизький).
• Подільський — після л перед приголосним пишемо ь.

У правильному рядку скрізь ь: дівчиноньці (від дівчинонька, м’якість зберігається перед ц), ковальський (після м’якого л перед суфіксом), лосьйон (перед йо).

• промінчик — після н перед ч м’який знак не пишемо; кольоровість, різьбяр — з ь.
• тиснява — без ь; гагаузький, гетьманщина — з ь.
• задзеленчати — без ь (н перед ч); підноситься, посидьмо — з ь.

У правильному рядку м’який знак пишемо скрізь: няньчин (від нянька: ь зберігається, як у доньчин, неньчин), запорізький (суфікс -зьк-), перекиньте (у наказовому способі ь після м’якого приголосного зберігається: перекинь).

• тонший — після н перед ш м’якого знака не пишемо (слизько, по-польському — з ь).
• базікаєш — після шиплячого в кінці дієслова м’якого знака не пишемо (сільський, бриньчати — з ь).
• рознісся — без м’якого знака, з подвоєним сс на межі основи й постфікса -ся (кременчуцький, бруньці — з ь).

У правильному рядку скрізь пишемо ь: жменьці (у давальному й місцевому відмінках іменників на -нька м’який знак зберігається: жменька — жменьці, як донька — доньці), портьєрний (у словах іншомовного походження після м’якого приголосного перед є: портьєра), вирізьблений (як різьба).

• камінчик — після н перед ч м’якого знака не пишемо; каньйон, учительський — з ь.
• чотирма — після р перед приголосним м’якого знака не пишемо; женьшеневий, погодься — з ь.
• велогонщик — після н перед щ м’якого знака не пишемо; браконьєр, слизький — з ь.

У правильному рядку скрізь пишемо ь: посунься (у наказовому способі м’який знак зберігається: посунь — посунься), катається (у формі на -ться), Гуцульщина (після л перед приголосним).

• дивишся — без ь: після шиплячого ш м’який знак не пишемо; посольський, охолоньте — з ь.
• кінський, Уманщина — без ь: після н перед -ськ- і щ м’який знак не пишемо; чотирьох — з ь.
• колодязний — без ь, хоч колодязь пишемо з м’яким знаком; тьмяність, сьорбати — з ь.

У правильному рядку м’який знак потрібен скрізь: подільський — після м’якого л перед суфіксом -ськ-; штаньми — в орудному відмінку множини, як кіньми, дітьми; погодьтесь — у наказовому способі після м’якого приголосного (погодься — погодьтесь).

• чотирма — після р у кінці складу ь не пишемо; Наталці — у слові Наталка л твердий, тож ь немає й у давальному відмінку (хоч стабільність — з ь).
• бульйончик — після н перед ч ь не пишемо; вознісся — без ь, як нісся, трясся (хоч женьшень — з ь).
• Даринчин — після н перед ч ь не пишемо; волинський — після н перед -ськ- ь не пишемо (хоч тьмяність — з ь).

У слові ниточці м’якого знака немає: після ч його не пишемо, а ц тут з’явилося на місці к (ниточка — ниточці), і в початковій формі м’якого знака теж немає.

• 1: маленький — суфікс -еньк- пишемо з ь.
• 2: переконується — у дієсловах на -ться після т пишемо ь.
• 3: повільно — м’який [л’] у кінці складу позначаємо ь, як у повільний.

У правильному рядку м’який знак не пишемо ніде: повірте — після р у кінці складу ь не буває; майбутнє — без ь, як і майбутній; гордістю — між м’якими [с’] і [т’] м’якого знака не пишемо (як радістю, совістю).

• боягузький — з ь: з перед суфіксом -ськ- дає -зьк- (чотирма, пробачте — без ь).
• діляться — ь у дієслівному -ться (курйозний, ковзкий — без ь).
• павільйон — ь перед йо (цвірінчати, тарілці — без ь).