Другорядні члени речення пояснюють головні або інші другорядні. Роль слова визначаємо за питанням від слова, яке воно пояснює, і за значенням, а не за частиною мови.
Додаток
Означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків: читати (що?) книжку, турбуватися (про кого?) про дітей, прийшов (з ким?) з другом. Буває виражений інфінітивом: просив (про що?) зачекати.
Означення
Означає ознаку предмета й відповідає на питання який? чий? котрий? Узгоджене виражене прикметником, займенником, числівником, дієприкметником: нова книжка, перший урок. Неузгоджене — іменником, інфінітивом, прислівником: будинок з балконом, бажання вчитися, кава по-турецьки.
Прикладка
Різновид означення: іменник, що дає предметові іншу назву, — місто-герой, річка Дніпро, журнал «Країна», Київ, столиця України.
Обставина
Означає місце, час, спосіб дії, причину, мету, умову чи допуст і відповідає на питання де? коли? як? чому? навіщо? за якої умови? незважаючи на що?: прийшов уранці, запізнився через дощ, поспішав на допомогу. Дієприслівниковий зворот у реченні — обставина.
Типові пастки на НМТ
- Інфінітив буває різним членом речення: просив зачекати — додаток, прийшов допомогти — обставина мети, бажання літати — означення. Якщо ж обидві дії виконує той самий діяч (хочу літати, почав читати), інфінітив входить до присудка.
- Іменник з прийменником: прийшов з другом — додаток (з ким?), прийшов з радістю — обставина способу дії (як?), будинок з балконом — означення (який?).
- Ставте питання саме від того слова, яке пояснюєте, а не від присудка за звичкою.