Вставні слова, словосполучення й речення: групи за значенням, розділові знаки при них і слова, які не є вставними (навіть, майже, відтак). Завдання НМТ на речення з вставною конструкцією.
Вставні слова висловлюють ставлення мовця до повідомлення, його джерело чи зв’язок думок. Вони не є членами речення, до них не можна поставити питання, і їх можна вилучити без утрати змісту.
Невпевненість: мабуть, може, здається, очевидно, напевно.
Почуття: на щастя, на жаль, на диво.
Джерело повідомлення: кажуть, на думку вчених, за словами автора, за даними статистики, як відомо.
Порядок і зв’язок думок: по-перше, отже, нарешті, до речі, між іншим, навпаки.
Звертання до співрозмовника: бачите, будь ласка, уявіть собі.
Розділові знаки
Вставні слова й словосполучення виділяємо комами: Ясна річ, автор подав позов. Вставні речення — комами, дужками або тире.
Не є вставними
Навіть, майже, ніби, нібито, лише, приблизно, якраз, адже, все-таки — комами не виділяємо. Відтак у значенні «тому» з’єднує частини речення: …на сервер – відтак скачування стало доступним.
Вставне слово чи член речення?
Він, певно, прийде (вставне) — Він певно (= упевнено) відповів (як? — обставина). Якщо до слова можна поставити питання від іншого члена речення, воно не вставне.
Типові пастки на НМТ
Вставне словосполучення на початку речення: ясна річ, на жаль.
Джерело повідомлення (за результатами досліджень) — вставне, а не додаток.
Сполучні слова й частки, схожі на вставні: відтак, навіть.
Оберіть відповідь і натисніть «Перевірити» — одразу побачите пояснення.
Підхід завершено
Завдання підходу — нижче, з відповідями й поясненнями.
Текст до завдань
Речення, що первинно, в іншій послідовності, становили зв’язний текст.
Один хвацький користувач без дозволу автора завантажив цю світлину з вебсайту й, видаливши ім’я фотографа, вирізав зображення пінгвіна справа, а потім – зліва та використав їх, як аватари для свого облікового запису.
Усупереч спробам порушника переконати суд у тому, що фотографія змінена й обрізана настільки, що від оригіналу не лишилося майже нічого, японська феміда вирішила, що відповідач повинен сплатити позивачу відшкодування в розмірі 712 226 єн.
А далі – ще зухваліше: ділок завантажив ці обрізані фото на сервер – відтак скачування стало доступним широкому загалу поціновувачів антарктичних птахів.
Ясна річ, автор, уважаючи, що його права на копіювання та публічне поширення фотографії, а також право на зазначення імені та збереження ідентичності були порушені, подав до суду позов про відшкодування збитків.
Японський фотограф завантажив на свій вебсайт зображення пінгвінів, що рухаються ланцюжком, зазначивши ціну за використання цієї світлини всіма охочими.
Речення 4 починається вставним словосполученням ясна річ: воно виражає впевненість мовця, не є членом речення і виділяється комою.
У решті речень вставних конструкцій немає. Зокрема, відтак у реченні 3 вжито в значенні «тому» для зв’язку частин, а не як вставне слово, тож комою воно не виділене.
Однак, чиста вода в Україні є: скуштувати таку можна на Полтавщині, де майже всю її беруть з підземних джерел.
Оскільки очисні споруди розраховано на І і ІІ класи забруднення, то 80 % проб питної води не відповідають вимогам стандарту.
Вода, як відомо, відіграє найважливішу роль у житті людини, проте нині 80 % українців змушені споживати неякісну воду, тому що беруть її з поверхневих джерел, екологічний стан яких щороку стає гіршим.
Далека від нормативних вимог і вода з Дніпра, яку використовує майже 75 % населення України.
Це відбувається через погане очищення стічних побутових і промислових вод, наслідком якого є надмірне насичення водойм органікою і наближення їх до ІІІ класу забруднення.
У реченні 1 однак — протиставний сполучник на початку речення (= але), а не вставне слово, тому кому після нього не ставимо: Однак чиста вода в Україні є…
У решті речень розділові знаки правильні: у реченні 2 кома між підрядною частиною і головною, у реченні 3 комами виділено вставне як відомо та відокремлено підрядні частини, у реченні 4 — підрядну означальну, у реченні 5 — підрядну наслідком якого є….
У реченні 3 як відомо — вставна конструкція: вона вказує на джерело повідомлення і не є членом речення. Її можна вилучити без утрати змісту: Вода відіграє найважливішу роль у житті людини.
У решті речень вставних слів і конструкцій немає; однак у реченні 1 — сполучник.
Орієнтація на задоволення підліткових потреб призводить до появи «людей-щурів»: так називають себе китайські безробітні зумери і викладають у соцмережі фото цілоденного перебування в ліжку, протестуючи в такий спосіб проти емоційного вигорання на роботі.
Але питання не в якості навчальних програм – воно в масовій культурі, що націлена насамперед на інтереси підлітків, а ще в цьому винні й сучасні родини, які, на жаль, не змогли виробити в дітей елементарних побутових навичок.
Виявляється, головна проблема людства полягає в тому, що воно не вміє старшати: у світі масово організовують курси «дорослішання», де молодь навчається прати, складати бюджет чи орієнтуватися в супермаркеті не гуглячи «що таке ріпа?» чи «як зварити борщ?».
Ясна річ, усі мають по-своєму дорослішати, знімати рожеві окуляри, бодай зрідка виходити з онлайну й пробувати розібратися в складнощах сучасного світу без допомоги ШІ – і питання лише в тому, чи ми ще на це спроможні.
Цікаво, що зумери у своїй безпорадності звинувачують освіту: мовляв, їх і не вчать дорослішати, натомість школа «забиває» в голови непотрібні факти – тобто викладання «просідає» не в теоретичному плані – воно «недопрацьовує» в практичному.
НЕМАЄ вставного слова (конструкції) в реченні, позначеному
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь:А
На НМТ 2026 це завдання правильно виконали 39% учасників.
Відсотки біля варіантів — скільки учасників обрали кожен.
У реченні 1 вставних слів немає: кома в ньому відокремлює дієприслівниковий зворот, а двокрапка — пояснювальну частину.
У решті речень вставні слова є: 2 — на жаль (почуття), 3 — виявляється (= як з’ясувалося), 4 — ясна річ (упевненість), 5 — мовляв (указує на чужі слова). Цікаво в реченні 5 — не вставне слово, а головна частина складного речення: цікаво, що…
Способи, що допомогли б зарадити появі інтернет-задирак, якраз і покликана забезпечувати гуманітарна освіта: наприклад, читання художньої літератури дає змогу формувати різне ставлення до нової інформації.
Інакше кажучи, ці коментатори анітрохи не відчувають потреби в осмисленні тексту й не намагаються на основі пізнаного створити значущі особистісні сенси, що є відповідними умовам інтелектуальної діяльності.
Спостерігаючи за соціальними мережами чи інформаційними ресурсами, де можливість коментувати відкрита всім помічаємо, як зростає критична маса людей, які воліли б писати під вигаданими іменами з позиції таких собі всезнайок.
Відмова від такого моделювання картини світу й принагідних способів дій призводить до нівелювання відповідальної особистості й дедалі частіше стимулює застосовувати знання суто для конкретної ситуації.
Їхні зауваги грубі й надто емоційні: це зверхні й провокаційні репліки осіб, які не здатні до дискусії, адже цілковито не готові зрозуміти чиюсь думку й завжди говорять наперекір.
Вставне слово (конструкція) є в обох реченнях, позначених
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь:А
У реченні 1 вставне слово наприклад вводить приклад, у реченні 2 вставне сполучення інакше кажучи показує, що думку висловлено іншими словами. Обидва не є членами речення: їх можна вилучити без утрати змісту, і вони виділені комами.
У реченнях 3, 4 і 5 вставних слів немає: спостерігаючи… в реченні 3 — дієприслівниковий зворот, а адже в реченні 5 — сполучник, що приєднує підрядну частину.
Речення, що первинно, в іншій послідовності, становили зв’язний текст.
А далі взагалі маємо парадокс: виявляється, гіперпокликання не завжди переадресовує навіть на зовсім «свіжу» вебсторінку, створену лише кілька років тому…
Відома фраза «інтернет пам’ятає все» створила ілюзію, що за потреби миттєво можемо відновити тексти, музику чи відео.
Навіть якщо він уже не працюватиме роки не стануть на заваді: текст міг зберегтися на сервері, однак багаторічна практика свідчить зовсім про інше.
Якщо гіперпокликанню понад десять років, то, як запевняють досвідчені користувачі, шанси знайти дані, розміщені колись на вже не доступній сторінці, просто мізерні.
Це хибне уявлення сформувало в нас наївне переконання, що будь-коли можна знайти необхідні відомості на сайті, де їх було розміщено дуже давно.
На НМТ 2025 це завдання правильно виконали 48% учасників.
Відсотки біля варіантів — скільки учасників обрали кожен.
У реченні 1 виявляється — вставне слово в значенні «як стало відомо»: воно не є членом речення й виділяється розділовими знаками. Його можна вилучити без утрати змісту: гіперпокликання не завжди переадресовує…
У реченні 4 як запевняють досвідчені користувачі — вставна конструкція, але це речення, а не слово. У решті речень вставних слів немає: однак у реченні 3 — сполучник.
Речення 4 починається вставною конструкцією на думку науковця: вона вказує на джерело думки, не є членом речення й відокремлена комою. Без неї речення не втрачає змісту: Кожна людина понад усе прагне досягти повноти існування…
У решті речень вставних конструкцій немає. Слово чомусь у реченні 2 — прислівник, обставина причини, а подорослішавши — відокремлена обставина, виражена дієприслівником.
Як стверджують філософи й соціологи,(1) цивілізованість світу вимірюють книжками,(2) саме вони є беззаперечними символами мудрості й честі:(3) президенти країн,(4) присягаючи нації,(5) кладуть руку саме на книгу,(6) а не на пощерблену в битвах древню шаблю.
НЕПРАВИЛЬНО обґрунтовано вживання розділових знаків у рядку
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь:А
На НМТ 2023 це завдання правильно виконали 24% учасників.
Відсотки біля варіантів — скільки учасників обрали кожен.
Як стверджують філософи й соціологи — не підрядна частина, а вставна конструкція: вона вказує на джерело повідомлення, і її можна вилучити, не порушивши будови речення. Кома 1 відділяє саме вставну конструкцію, тож обґрунтування коми 1 неправильне.
Кома 2: цивілізованість світу вимірюють книжками, саме вони є… символами — дві частини без сполучника, між ними кома.
Двокрапка 3: після неї пояснено, чому книжки — символи мудрості й честі: президенти присягають на книзі.
Коми 4, 5: дієприслівниковий зворот присягаючи нації — відокремлена обставина.
Кома 6: на книгу, а не на… шаблю — однорідні члени, протиставлені сполучником а не.
Але згадаймо, що в дитинстві творчими були всі, однак з плином часу й зміною обставин розчарувалися у своїх здібностях.
А от сучасні вчені стверджують, що не варто зневірюватись: у кожного з нас є вартісні ідеї, а креативність подібна до м’язів: що частіше її застосовуєш, то краще розвиваєш.
Інноваційність і творчість – виразні рушії успіху в діловому світі та чи не найцінніші якості лідерів сьогодення.
Тож до науковців варто дослухатися: може, і не кожен із нас митець, але, якщо є бажання, усі однозначно здатні бути по-справжньому творчими юристами, лікарями, маркетологами чи керівниками.
Більшість із нас схильна наділяти цими рисами тих, кого традиційно вважають творчими людьми, а саме фахових художників, скульпторів, дизайнерів тощо.
У реченні 4 може — вставне слово: воно виражає припущення мовця, не є членом речення і виділяється комою (може, і не кожен із нас митець). Без нього речення не втрачає змісту.
У решті речень вставних слів немає: однак (1) і а саме (5) — сполучники, а от (2) — сполучник із часткою, чи не (3) — частки, а однозначно в реченні 4 — обставина при присудку здатні, тому комами не виділена.
(1) На календарі вже весна. (2) Хоча снігу не/має, про/те надворі мороз пробирає по спині… (3) Простую собі лісом, опустивши голову до/долу і лише зрідка оглядаючись навкруги. (4) Аж ось поміж деревами щось, схоже, забіліло… (5) Це підсніжники перші провидці весни, що не побоялися холоду. (6) Вони підняли свої голівки, неначе мовчки сповіщаючи: як/би не лютувала зима, весна не за горами. (7) І так мені радісно стало на серці, мов на світ народився, кудись зникли і холод, і мороз.
(1) Усе починається з дитинства, з колискової, з голосу материнської душі над колискою. (2) Уже в/перше звучання почутої мелодії на/вічно вплітається для маленької дитини багатоголосся душі та світу. (3) Від/тепер відкривається шлях її радощам, смуткові й веселості, тривогам, і сподіванням. (4) І, на/певно, головному — взаємності з життям, зі світом. (5) Колискова — це не/наче душа, яка ходить навшпиньках.
(1) У моїй батьківщині на/світанні колишуться польовими доріжками навантажені хлібом вози. (2) Удосвіта часом кукурікають півні, вечорами линуть до/гори сині димочки. (3) У моїй батьківщині осінь по/тихеньку ступає в червоних чобітках заквітчана в соняшники й китиці винограду. (4) Вечірні тумани заступають хороводи русалок, і зорі, на диво, сяють близько над землею, що/б можна було говорити до них. (5) У моїй батьківщині сонце ходить босоніж, підперезане бабиним літом, з червоною калиною в русявому волоссі.
(1) Ще над/вечір землю оповив холодний туман. (2) Значить, чекай на ніч морозну. (3) І ранній завчасний морозенко таки добре [...] протягом ночі: настелив трави, побілив памороззю засохлі дерева. (4) У/ранці листя без/упину опадало на землю, лягало покорченими долоньками до/гори наче все ще просило хоч краплиночку тепла. (5) Не було ні вітру, ні жодного поруху. (6) А листя падало й падало, зривалося з верховіття. (7) Здавалося, що проливається чорно-зелений сумний водограй.
(1)Постукала весна в прозорий кришталь вікон, торкнулася серця лоскітливим подихом травня й невтримно поманила в замріянний гай. (2)А в гаю синіми вогниками коливаються на тонких стебельцях проліски. (3)Схожі вони на бірюзові намистинки розгублені чиєюсь невинною рукою між вузеньких листочків боязкої травиці. (4)Може, то безжурний жайвір бризнув на галявину іскри невичерпного натхнення чи соромлива синичка розсипала зерна свого пестливого співу?
(1) Гордий птах змахнув крильми і злетів на/зустріч новим пригодам. (2) Він уважно приглядався до всього, що було внизу. (3) Птах мав (…) зір і добре бачив, як люди збивалися з ніг, поралися по городах, згрібаючи на купи сухе картоплиння та спалюючи його разом із зів’ялим листям. (4) Дим від вогнищ тягнуло в долину, але він не стелився пасмами, а зразу ж піднімався до/гори підфарбовуючи все не/баченою досі прозоро-блакитною аквареллю. (5) А небо, навпаки, залишалося високим і чистим, і в тій височині розкошланими клаптями вати плавали не/великі хмарки.
(1) На картинах неаполітанської школи без кінця старіється післяполудень, немов побачений крізь темну пляшку. (2) Потемніле сонце, здається, в'яне на очах у тих пропащих краєвидах, мов у переддень космічної катастрофи. (3) Старечі світанки, жовті, як пергамент, солодкі від мудрості, як пізні вечори! (4) Передполудні усміхаються хитро, як пожовклі старі книги. (5) День осінній, той старий пройдисвіт бібліотекар, який лазить у вицвілому халаті по драбинах, і куштує конфітюри всіх віків і культур!
(1) Бувало, у найтемнішу ніч, коли темрява билась у вікна, як хвилі безмежного моря, під вікном несподівано закрутиться веремія, у шибках процвіте цілий рій синіх, сірих, карих очей. (2) Здається, що підпливали вони на чорних хвилях як черідка цікавих рибок до самотнього в морі темряви вогника у вікні. (З) Нашумлять, наговорять і знову в темряву одлинуть. (4) Випаде сніг - зіб'є бучу: їхати на санях; гуртом їдемо в сусіднє село до старого вчителя в гості. (5) Метелиця, гребні, а з нами мов мара якась весела починає загравати: вигукуємо, сміємося, співаємо, підскакуємо на кожному гребні й, хапаючись одне за одного, перекидаємося в сніг. (6) Дядько чухає голову: невпокійна це й клопітна справа - од села до села перевезти в хуртовину хуру реготу. (7) Навмисне ми ніколи не шукали собі веселощів, ми їх одкладали на далі, «на колись».
(1)У життєвому круговороті народжуються неповторні людські світи. (2)Вдивляючись щороку в очі юнаків і дівчат, яких проводжаю в самостійну дорогу життя, я не можу бути спокійним. (3)Що ж є найголовнішим у людині яку ми творимо? (4)У ту коротку червневу ніч, коли разом з ними ми виходимо в поле зустрічати перше сонце їх нового життя, в моє серце стукають болючі питання: де, в чому людська сердцевина? (5)Як її, зрештою, створити?
(1)Здавна люди налічували в дощовій веселці сім кольорів червоний, жовто-гарячий, жовтий, зелений, голубий, синій і фіолетовий. (2)Можливо, у цій сімці наші предки вбачали щось таємничо-магічне. (3)Недарма ж тиждень складався з семи днів, а на небі налічували тоді сім планет. (4)Придивляючись до веселки уважніше, не можна не помітити різні відтінки, що поступово переходять один в один. (5)Цих відтінків безліч.
(1) Веселка, виграваючи розмаїттям кольорів, завжди викликала радість і захоплення в усіх народів. (2) Її називали дугою, аркою та обожнювали, як сонце, і (З,з)емлю, і трави. (3) Древні (І,і)ндійці вважали райдугу величним луком (Б,б)ога Індри за допомогою якого він пускав стріли, уражаючи злих демонів, що ховалися в чорні хмари. (4) За давнім повір’ям, ця дуга піднімає вгору воду з озер, рік, а потім повертає її у вигляді дощу. (5) У народі кажуть: «Веселка воду бере». (6) Українці вірили: райдуга – це труба, що сягає одним кінцем неба, а інший опускає в криницю, з якої п’є (Б,б)огородиця.