НМТ 2023 з української мови: основна сесія, варіант 1

У всіх трьох словах виділені букви позначають м’який звук [з’]: зіщулитись — [з’] перед [і]; просьба — м’який глухий [с’] перед дзвінким [б] стає дзвінким: [проз’ба]; зябра — [з’] перед я.

• У край і закріплення — [к], а у вокзал глухий [к] перед дзвінким [з] стає дзвінким: [воґзал].
• У посмішка — [ш], а в усмішці [ш] перед [ц’] вимовляємо як [с’] ([усміс’ц’і]), у смієшся сполучення -шся звучить як [с’:] ([смійес’:а]).
• У тюльпан і тьмяно — [т’], а в несеться сполучення -ться вимовляємо як [ц’:]: [несец’:а].

У словах 1, 3, 7 і 9 наголос позначено неправильно. Правильно: донька, чотирнадцять, павич (і назва «Павич»), листопада (як листопад).

Решту слів виділено правильно: завдання, вірша, урочистому, мережі, одинадцятого, квартал.

• У словах 2, 4, 5, 10 наголос позначено правильно.
• Рядок 3, 4, 5, 10: неправильно лише 3 (чотирнадцять); 4, 5, 10 — правильно.
• Рядок 1, 2, 5, 6: неправильно лише 1 (донька); 2, 5, 6 — правильно.

У слові ниточці м’якого знака немає: після ч його не пишемо, а ц тут з’явилося на місці к (ниточка — ниточці), і в початковій формі м’якого знака теж немає.

• 1: маленький — суфікс -еньк- пишемо з ь.
• 2: переконується — у дієсловах на -ться після т пишемо ь.
• 3: повільно — м’який [л’] у кінці складу позначаємо ь, як у повільний.

У всіх трьох прикметниках основа іменника закінчується на н, і до неї додано суфікс -н-: тон → монотонний, догана → бездоганний, ешелон → ешелонний.

• журавлиний (суфікс -ин-) і студений пишемо з одним н; лише страшенний має суфікс -енн- зі значенням великої міри ознаки.
• довгожданий — складний прикметник, друга частина якого походить від дієприкметника жданий, тому одне н; священний, безіменний — з нн.
• скляний — суфікс -ян-, одне н; електронний, благословенний — з нн.

У правильному рядку апостроф скрізь: верф’ю — після губного ф, перед яким стоїть р (як торф’яний); возз’єднання — після префікса на приголосний; ін’єкція — після іншомовного префікса ін- перед [йе].

• дзвякати — без апострофа, бо перед губним в стоїть інший приголосний кореня (з); відв’язати, Рейк’явік — з апострофом.
• Мюнхен — ю позначає м’якість [м’], а не [йу], тож апострофа немає; кон’юнктура, з’явитися — з апострофом.
• бюро — без апострофа (м’який [б’]); пан’європейський, подвір’я — з апострофом.

У правильному рядку всі прикметники пишемо через дефіс: мідно-червоний означає відтінок кольору, а навчально-виробничий, об’ємно-просторовий, оптово-роздрібний утворено з рівноправних частин (навчальний і виробничий, об’ємний і просторовий, оптовий і роздрібний).

• гострокритичний пишемо разом — він походить від підрядного словосполучення гостра критика; договірно-правовий, культурно-освітній, морально-етичний — через дефіс.
• суспільно небезпечний — прислівник із прикметником пишемо окремо; житлово-будівельний, військово-повітряний, лірико-драматичний — через дефіс.
• сільськогосподарський пишемо разом, бо він походить від сполучення сільське господарство; молочно-білий, науково-експериментальний, організаційно-методичний — через дефіс.

У назвах подій і свят з великої букви пишемо перше слово та власні назви, тому правильно Олімпійські ігри. Решту рядка написано правильно: хрестові походи — загальна назва історичних подій, Ріо-де-Жанейро — складна географічна назва, у якій службове де пишемо з малої.

• Коліївщина — назва історичної події, Верховна Рада України — назва органу влади; трипільська культура — назва археологічної культури з малої.
• сузір’я Великий Віз, країни Близького Сходу, бог Перун: у назвах сузір’їв і географічних регіонів з великої пишемо всі слова (Великий Віз, Близький Схід), а загальні слова сузір’я, країни, бог — з малої.
• доба неоліту — назва історичного періоду з малої; у Андріївський узвіз загальне слово узвіз — з малої; День будівельника — свято, у назві якого перше слово з великої.

Речення Вибір продуктів, технологія приготування страв… написане без помилок.

• Запорукою краси та здоров’я…: правильно збалансований — дієприкметник із суфіксом -ан- пишемо з одним н; раціон — в іншомовному слові перед голосним пишемо і.
• Принцип чіткого поділу продуктів…: правильно корисні — у групі -стн- відбувається спрощення (користь — корисний); харчування — в іменниках на -ання подвоєння.
• Основи повноцінного меню…: правильно чи не кожен — частки чи не пишемо окремо; будь-яких — частку будь- пишемо через дефіс.

Закінчення мають лише змінні слова. Читаючи — дієприслівник, незмінна форма дієслова; кашне — невідмінюваний іменник: його форма однакова в усіх відмінках, тому закінчення в нього немає.

• вчасно — прислівник без закінчення, але гордість має нульове закінчення (гордост-і, гордіст-ю).
• метро не відмінюється, але джунглі має закінчення -і (джунгл-ів).
• розбито — незмінна форма на -то, але блакить має нульове закінчення (блакит-і).

Дієслова співставити в українській літературній мові немає — це калька з російського сопоставить. Правильно: зіставити факти, тобто порівняти їх.

• переказати кошти — переслати гроші, наприклад на рахунок; звідси й переказ коштів.
• чинне законодавство — те, що діє тепер; нормативне сполучення.
• завдати збитків — нормативне сполучення, як завдати шкоди.

Дієприслівник називає додаткову дію того, хто виконує основну, тобто підмета. У реченні Українська має звучати повсюди, вимагаючи… підмет — українська, але вимагати дотримання права може людина, а не мова. Можлива редакція: Українська має звучати повсюди, тож вимагайте дотримання свого права на одержання інформації та послуг державною мовою.

• Кожен громадянин України, усвідомлюючи…: усвідомлює важливість мови і послуговується нею той самий громадянин.
• Застосовуючи українську в усіх гаджетах…: підмета немає, але форма створюємо вказує на ми: ми застосовуємо, користуємося і створюємо.
• Щоденно спілкуючись з носіями української…: форма зможете вказує на ви: ви спілкуєтеся і ви зможете збагатити запас.
• Дехто, прагнучи вдосконалити свої навички…: прагне вдосконалити навички і заводить нотатник той самий дехто.

У реченні Василь Симоненко стверджував… слова автора стоять перед прямою мовою: після них ставимо двокрапку, пряму мову беремо в лапки й починаємо з великої букви, а крапку ставимо після лапок.

• …говорив філософ Григорій Сковорода…: слова автора всередині прямої мови виділяємо з обох боків: «Найкраща помилка та, – говорив філософ Григорій Сковорода, – якої припускаються в навчанні».
• …радив геніальний Олександр Довженко: лапки закривають лише пряму мову: «Якщо почуєш жарт, шукай у ньому приховану правду», – радив геніальний Олександр Довженко.
• «Рідна мова дається народові Богом…: у словах автора два дієслова мовлення, і друге (застерігав) вводить нове речення прямої мови, тому після нього — двокрапка й тире: …наголошував Василь Захарченко й застерігав: – …
• …запитує ліричний герой поезії Івана Франка: після знака питання перед тире кому не ставимо: «…колюче терня?» – запитує ліричний герой…

Як стверджують філософи й соціологи — не підрядна частина, а вставна конструкція: вона вказує на джерело повідомлення, і її можна вилучити, не порушивши будови речення. Кома 1 відділяє саме вставну конструкцію, тож обґрунтування коми 1 неправильне.

• Кома 2: цивілізованість світу вимірюють книжками, саме вони є… символами — дві частини без сполучника, між ними кома.
• Двокрапка 3: після неї пояснено, чому книжки — символи мудрості й честі: президенти присягають на книзі.
• Коми 4, 5: дієприслівниковий зворот присягаючи нації — відокремлена обставина.
• Кома 6: на книгу, а не на… шаблю — однорідні члени, протиставлені сполучником а не.

У реченні Беріть участь у різноманітних тренінгах… сплутано пароніми. Професіональний — який робить щось своєю професією, на противагу аматорові: професіональний спортсмен, професіональний театр. Професійний — пов’язаний із професією: професійна освіта, професійна орієнтація. Правильно: тренінгах з професійної орієнтації.

• професійному становленню — становленню в професії, слово дібрано правильно.
• ураховуйте потреби — нормативне сполучення.
• чинник у виборі фаху — слова вжито у властивих їм значеннях.
• фахове самовизначення — визначення себе у фаху, помилки немає.

Модерний (через французьку з латинського modernus — новий, теперішній) означає «сучасний, новітній»: модерна архітектура — це сучасна архітектура.

• незвичний — не такий, як завжди; сучасне не обов’язково незвичне.
• важливий — значущий, вагомий.
• граничний — крайній, найбільший можливий (граничне навантаження).
• прийнятний — такий, який можна прийняти, допустимий.

• У звертанні вживаємо кличний відмінок: Дорогий українцю. Форма українець — називний відмінок, тому рядки з українець відпадають.
• Невідмінювані назви міст мають рід загальної назви місто, тобто середній: старовинне Батумі, як старовинне Тбілісі.
• Невідмінювані іменники на позначення неістот належать до середнього роду: смачне хачапурі, як смачне рагу. Тому неправильні рядки зі смачний, смачну і старовинний, старовинну.

• Причину, що сприяла результату, позначаємо прийменником завдяки з давальним відмінком: завдяки пораді. Дякуючи — дієприслівник від дякувати (висловлювати подяку), замість прийменника його не вживаємо.
• Пораді інструктора Миколи Івановича — ім’я та по батькові є прикладкою до слова інструктора і стоять, як і воно, у родовому відмінку.
• Після вищого ступеня порівняння вживаємо за зі знахідним відмінком: краще за інших (можна й краще від інших, краще, ніж інші). Сполучення краще інших — калька з російської.

Тому правильний лише варіант Завдяки, Миколи Івановича, за інших: рядки з інших без прийменника мають краще інших, а рядки з Миколі Івановичу — дякуючи й давальний відмінок імені.

• Після півтора іменник стоїть у родовому відмінку однини: півтора місяця. Півтори вживаємо з іменниками жіночого роду (півтори години), тому рядок із півтори місяці неправильний, а півтора місяці, півтора місяців — помилкові форми.
• Прийменник понад вимагає знахідного відмінка: понад сто телеканалів (як понад десять років), а не понад ста.
• Після з (з ким?) у складеному числівнику відмінюємо кожну частину, а іменник ставимо в тому самому відмінку: з тисячею двомастами рекламодавцями — усі слова в орудному відмінку.

• Наказовий спосіб 2-ї особи множини утворюємо від основи наказового способу: економ + -те = економте. Після губного м м’якого знака не пишемо, тому економьте помилкове, а форм економіте, економіть у мові немає.
• У другій частині потрібен майбутній час дійсного способу: ви подовжите. Подовжити належить до ІІ дієвідміни, тож у 2-й особі множини має закінчення -ите, а не -ете; подовжити — неозначена форма, подовжте — наказовий спосіб.

• Галузь — іменник жіночого роду ІІІ відміни; у родовому відмінку множини він має закінчення -ей: із галузей, як тіней, подорожей. Форма галузів помилкова, а галузі — однина, тоді як у кожній із вимагає множини.
• Найвищий ступінь — найкращі. Слово самий у ступенях порівняння не вживаємо, а найбільш кращі поєднує складену форму з простою.
• Якнайкращі, щонайкращі — правильні форми, але в рядках із ними неправильна перша форма (галузі, галузів).

Текст розповідає історію винаходу: від несподіваного факту до розв’язки.

1. Речення 3 — зачин: мішками для сміття почали користуватися лише 1950 року.
2. Речення 5 — початок історії: мерія Вінніпега звертається до Гаррі Василюка, інженера українського походження, з проблемою.
3. Речення 4 — Спочатку наш земляк…: перша спроба розв’язати проблему; наш земляк відсилає до українського походження Василюка.
4. Речення 1 — Ось так роздумуючи, він…: роздуми з попереднього речення приводять до спогаду про слова приятеля.
5. Речення 2 — Тоді Василюк…: розв’язка — ідея одноразових торбинок та її успіх.

Речення 1 не може стояти перед реченням 4, бо ось так роздумуючи підсумовує вже описані роздуми; речення 4 потребує, щоб Василюка спершу назвали в реченні 5; а речення 2 — розв’язка, яка не може йти одразу після зачину.

У реченні 1 пропущено кому між головною і підрядною частинами. Підрядна частина що добре було б завжди мати напохваті мішок для сміття розкриває вказівне слово те, і перед що ставимо кому: пригадав слова свого приятеля про те, що добре було б…

У решті речень розділові знаки правильні: у 2 кома стоїть між однорідними присудками і перед а, що приєднує другу частину; у 3 — кома перед але; у 4 — перед підрядною частиною що працював би…; у 5 комами виділено прикладку інженера українського походження.

У реченні 5 мерія звернулася: хто звернувся? — мерія. Це підмет у називному відмінку, а звернулася — присудок.

• слова: пригадав (що?) слова — додаток; підмет — він.
• торбинки: ідеєю (про що?) про торбинки — залежне слово при іменнику ідеєю; підмет цієї частини — Василюк.
• життя: не уявляли (чого?) свого життя — додаток; підмет цієї частини — десятки тисяч людей.
• машини: засмоктував би непотріб (куди?) до машини — другорядний член, залежний від присудка.

У реченні 1 ось так роздумуючи — дієприслівник із залежними словами, тобто дієприслівниковий зворот. Він називає додаткову дію підмета він, є відокремленою обставиною і виділяється комою.

У решті речень відокремлених обставин немає: лише 1950 року в реченні 3 і спочатку в реченні 4 — невідокремлені обставини, а в реченні 5 комами виділено відокремлену прикладку інженера українського походження.

У реченні 2 однорідні присудки загорівся… запропонував стосуються одного підмета Василюк. У реченні 4 підрядна частина має однорідні присудки працював би… й засмоктував би при підметі що (тобто прилад).

У реченнях 1, 3 і 5 однорідних присудків немає: у 1 і 5 кожна граматична основа має один присудок (пригадав, було б… мати; звернулася), а в 3 присудки здається і почали користуватися належать до різних частин складного речення з різними підметами.

• ні пари з вуст і рота не розкрити — мовчати, нічого не казати.
• теревені правити і плескати язиком — вести пусті розмови, базікати.
• грати очима і пускати бісики — кокетливо поглядати, загравати.
• починати здалека і заходити збоку — говорити не прямо, а обхідним шляхом підводити до головного.

Зайвий варіант — за версту почути: легко помітити, розпізнати щось навіть здалеку.

• навіть — частка: підсилює слово заходити і не є членом речення.
• закінчивши — дієприслівник доконаного виду: незмінна форма дієслова, що називає додаткову дію (що зробивши?).
• коло — прийменник у значенні «біля»: разом з іменником у родовому відмінку (коло фонтана) вказує на місце.
• вчора — прислівник часу: кидали (коли?) вчора.

Зайвий варіант — дієприкметник: його серед виділених слів немає.

• Підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова (бути особистістю – це бути…), тому між ними тире.
• У частині аніж добре – чужий пропущено слова виконати… обов’язок; на місці пропуску стоїть тире.
• тихий голос мого сумління — прикладка в кінці речення, що пояснює слово тирана.
• Дві частини поєднано без сполучника; перша називає умову (якщо звільнишся від зла), друга — наслідок, тому між ними тире.

Зайвий варіант — Чесність, щирість, милосердя – такі риси…: тире стоїть після однорідних членів перед узагальнювальними словами такі риси.

• блогерів (яких?) дезінформатора та правдошукача — відокремлена прикладка, різновид означення; час (який?), коли маніпулятор… — підрядна означальна частина.
• продукує фейки (з якою метою?) заради власного збагачення — обставина мети; щоб змінити громадську думку… — підрядна мети.
• розвінчує (коли?) щодня — обставина часу; тоді, коли люди заходять на його сторінки… — підрядна часу.
• не поширювати (що?) новини — додаток; відслідковує (що?), скільки читачів уподобає… — підрядна з’ясувальна.

Зайвий варіант — скільки б нас не просили…: підрядна допустова (попри що?).

• Граматична основа одна — найцікавіше й найзагадковіше – зв’язок; речення просте, ускладнене однорідними членами й відокремленою прикладкою мови та мислення, яку відділено тире.
• Від головної частини науковці й досі сперечаються залежить підрядна з’ясувальна що з-поміж них є первинним — речення складнопідрядне.
• Частину уважають з наступною поєднано підрядним зв’язком (сполучник що), а частину після а приєднано сурядним — отже, у реченні різні види зв’язку.
• Трирічний малюк не вміє скласти пірамідки… — складне безсполучникове: дві частини поєднано без сполучника; друга підсумовує зміст першої, тому між ними тире.

Зайвий варіант — складносурядне: такого речення серед наведених немає.