НМТ 2025 з української мови: основна сесія, варіант 2

У рядку зіщулитися, просьба, зябра всі виділені букви позначають звук [з’]: у зіщулитися [з] перед [і] пом’якшується, у просьба м’який глухий [с’] перед дзвінким [б] стає дзвінким — [проз’ба], у зябра [з’] стоїть перед я.

• край, вокзал, закріплення: у край, закріплення — [к], а у вокзал глухий [к] перед дзвінким [з] стає дзвінким: [воґзал].
• усмішці, смієшся, посмішка: у посмішка — [ш], в усмішці [ш] перед [ц’] переходить у [с’] ([усм’іс’ц’і]), а в смієшся -шс- вимовляємо як [с’:] ([см’ійес’:а]).
• несеться, тюльпан, тьмяно: у тюльпан, тьмяно — [т’], а в несеться -ться вимовляємо як [ц’:а] ([несец’:а]).

У рядку заіржавіле колесо, разом з черговим неправильно позначено наголос у слові черговим: правильно черговим, як і черговий — наголос падає на закінчення. Решта слів цього рядка виділені правильно: заіржавіле, колесо, разом.

У решті рядків наголос позначено правильно: бурштиновий, листопад, новий, обруч; цінник, щипцях, корисний, чорнослив; дивлячись, оленя, завезти, зрання.

У правильному рядку скрізь пишемо е: шелестить — перевіряємо наголосом шелест; красень — суфікс -ень (як учень, півень); чепурний — слово, написання якого треба запам’ятати (так само чепуритися).

• минулий — з и, яке не перевіриш наголосом (минути, минати), тому написання треба запам’ятати, хоч верховина (верх) і крапелька — з е.
• добриво — суфікс -ив-, тому и, хоч сонечко і піднебесний (небо) — з е.
• здирати — з и через чергування перед наголошеним суфіксом -а- (дерти — здирати), хоч берегиня (берег) і тренування (тренер) — з е.

У правильному рядку скрізь потрібен апостроф: з’явитися — після префікса, що закінчується на приголосний, перед я; надвечір’я — після р у кінці складу; арф’ярка — після губного ф, перед яким стоїть р (як верб’я, торф’яний).

• Святослав — перед губним в стоїть приголосний с, тому апострофа немає; В’ячеслав, Х’юстон — з апострофом.
• різьбярство — перед губним б стоїть приголосний з, тому без апострофа; миш’як, нав’ючений — з апострофом.
• гравюра — у слові іншомовного походження ю позначає м’якість [в’], а не [йу], тому без апострофа (як бюро); під’юдити, слов’янин — з апострофом.

Подвоєння в орудному відмінку однини мають іменники жіночого роду III відміни, основа яких закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: поміччю, сіллю, зав’яззю.

• ступінь — чоловічого роду, тому ступенем; віссю, миттю — з подвоєнням.
• продаж — чоловічого роду: продажем; статтю, міццю — з подвоєнням.
• шампунь — чоловічого роду: шампунем; путтю, річчю — з подвоєнням.

Префікс з- перед глухими к, п, т, ф, х пишемо як с-: досхочу, нескореність, сфокусувати.

• безкінечно — префікс без- завжди пишемо із з; стемніло, неспростовний — із с.
• розтривожити — префікс роз- завжди пишемо із з; навскоси, спровокувати — із с.
• зчищувати — перед ч префікс з- не змінюється; стримувати, скраплений — із с.

У правильному рядку всі слова пишемо з дефісом: політико-економічний — складний прикметник із рівноправних частин (політичний і економічний); магнітолог-астроном — два іменники, що разом називають особу; суші-бар — складний іменник із двох іменників без сполучного голосного.

• максіспідниця — частину максі- (як міні-, міді-) за чинним правописом пишемо разом; художниця-карикатуристка, жовто-синій — з дефісом.
• соціально небезпечний — прислівник із прикметником пишемо окремо; інтернет-видання, бета-промені — з дефісом.
• віцеконсул — за чинним правописом віце- пишемо разом (як віцепрезидент); виставково-презентаційний, допінг-контроль — з дефісом.

Без помилок написане речення Професорка інженерних наук Оклендського університету…

• Якщо ви прагнете розкрити власний…: правильно потенціал.
• Авторка переконує, що кожен із нас…: правильно необхідні — одне слово зі значенням «потрібні», тому не пишемо разом; осмислено — з одним н, бо прислівник утворено від дієприкметника осмислений, де одне н.
• На думку науковиці…: правильно задля — прийменник пишемо разом; зосередженими — дієприкметник із суфіксом -ен- (зосередити — зосереджений).

У словах камінець (від камінь), ремінець (від ремінь) і вітерець (від вітер) суфікс -ець надає значення зменшеності чи пестливості: маленький камінь, вузенький ремінь, легкий вітер. У слові синець (від синій) він називає предмет за ознакою — синю пляму на тілі після удару, тому його значення інше.

Сервіс і означає «обслуговування», тому сервісне обслуговування — плеоназм: одне слово повторює значення іншого. Досить сказати обслуговування або сервіс.

Інші словосполучення нормативні: у сервісний центр, сервісна компанія, сервісна пропозиція прикметник указує, що центр, компанія чи пропозиція стосуються обслуговування, і значення слів не повторюються.

Дію, названу дієприслівником, має виконувати той самий суб’єкт, що й дію присудка. У реченні Оздобивши 628 аркушів… присудок збереглося стосується слів близько 350 примірників, але примірники не могли самі оздобити аркуші. Можлива редакція: Друкарі оздобили 628 аркушів вишуканими заставками та гравійованими ініціалами; до наших днів з першого накладу збереглося близько 350 примірників Острозької Біблії.

У решті речень дієприслівникові звороти стосуються підметів: друкар Іван Федоров, Острозька Біблія, представники, укладачі.

Переказуючи чужі слова непрямою мовою, займенники 1-ї особи, якими мовець називає себе, замінюємо займенниками 3-ї особи: мені → йому, не для мене → не для нього. Решту слів можна залишити без змін: можливістю застосувати їх на практиці. Обидві заміни зроблено лише в рядку …йому подобаються … не для нього.

• …мені подобаються … не для мене: залишилися мені і не для мене — ніби йдеться про автора речення, а не про Патона.
• …йому подобаються … не для нас: не для нас — Патон говорив про себе, а не про групу людей; правильно не для нього.
• …мені подобаються … не для нього: мені не замінено на йому.
• …йому подобаються … не для мене: не для мене не замінено на не для нього.

Тире 5 стоїть не між частинами складного речення, а всередині однієї частини — між підметом назва і присудком данина, вираженими іменниками в називному відмінку, перед словом то: назва проєкту «ONUKA» – то данина поваги. Тому обґрунтування для тире 5 неправильне.

• коми 1, 2: солістка електрофолькгурту «ONUKA» — відокремлена прикладка, виділена комами з обох боків.
• двокрапка 3: друга частина безсполучникового речення (співачка є онукою…) пояснює першу, тому двокрапка.
• кома 4: кома стоїть перед сурядним сполучником а між частинами складного речення.
• кома 6: кома відділяє підрядну означальну частину який виготовив її першу сопілку….

Без лексичних помилок написане речення Одним з найдавніших зразків ландшафтного мистецтва…

• жемчужина — калька з російської; українською — перлина: називають перлиною України.
• зупинка — місце, де зупиняється транспорт; поселення давніх людей називають стоянками: будівлі та стоянки від часів пізнього палеоліту.
• конструктор — той, хто проєктує машини чи споруди; ботанічний сад засновують, тому правильно засновника ботанічного саду.
• смотровий — калька з російської; правильно оглядових майданчиків.

Ремарка (з французької) — примітка, зауваження; зокрема пояснення автора в тексті п’єси щодо місця дії, поведінки чи настрою персонажів. Найближчий український відповідник — примітка.

Інші слова мають інші значення: співзвучність — гармонійне поєднання звуків, послідовність — порядок, у якому щось іде одне за одним, завершення — кінець. Декорація — теж театральне слово (оформлення сцени), але воно запозичене й ремарки не означає.

• Радити — раджу: у 1-й особі однини д чергується з дж; форм ражу, радю немає.
• Музей у родовому відмінку має закінчення -ю: до Національного музею (як інституту, університету).
• Найвищий ступінь — найталановитіший (най- + вищий ступінь талановитіший) або складена форма найбільш талановитий. У формі найталановитих пропущено суфікс -іш-, а самих талановитих — калька з російської.
• Чоловіче прізвище Равич відмінюємо: роботи Івана Равича.

Усі чотири форми правильні лише в рядку раджу, музею, найталановитіших, Равича; у рядку з найбільш талановитих це сполучення нормативне, але ражу і Равич — ні.

• У складеному числівнику змінюємо кожне слово. Місцевий відмінок: на двохстах сімдесяти восьми сторінках — двісті → двохстах, сімдесят → сімдесяти, вісім → восьми.
• Орудний відмінок: сорок у непрямих відмінках має одну форму сорока, шість — шістьма або шістьома: проілюстрований сорока шістьома таблицями.

• двісті сімдесяти восьми, сорока шести: двісті залишено в називному, сорока шести — родовий, а не орудний відмінок.
• двостах семидесяти восьми, сороками шістьма: форм двостах, семидесяти, сороками немає.
• двохстах семидесяти восьми, сорока шестьома: правильно сімдесяти і шістьома, а не семидесяти, шестьома.
• двісті сімдесят восьми, сорока шістьма: двісті сімдесят залишено в називному відмінку.

• Коли дію розподілено по багатьох місцях, після по вживаємо місцевий відмінок: розвезли по книгарнях (як по містах і селах). По книгарням — калька з російської.
• Повісті, які написав Шевченко, — Шевченкові повісті: належність передаємо присвійним прикметником із суфіксом -ов-, який пишемо з великої букви. Шевченківський означає «пов’язаний із Шевченком, у його дусі» (шевченківські місця).
• Мову, якою щось написано, позначаємо орудним відмінком без прийменника: українською мовою; на українській мові — калька з російської.

Усі три форми правильні лише в рядку книгарнях, Шевченкових, українською мовою.

• Біль в українській мові — чоловічого роду (гострий біль), тому в родовому відмінку — від болю. Форма болі помилкова.
• На джерело відомостей указують зворотами за переказами, згідно з переказами, відповідно до переказів. Згідно вимагає прийменника з і орудного відмінка, тому згідно переказів — помилка; по переказах — калька з російської.
• Вир тут — ім’я коханого, тобто назва особи, тому в родовому відмінку — Вира (як Петра). Закінчення -у має загальна назва вир (виру).

Усі три пропуски правильно заповнено лише в рядку За переказами, болю, Вира; у рядках Згідно з переказами, болі, Вира і Відповідно до переказів, болі, Виру перший зворот нормативний, але болі — ні.

• У звертанні з прикладкою обидва слова ставимо в кличному відмінку: ювелір → ювеліре (тверда група, як пасажире, командире), початківець → початківцю (як знавцю, борцю).
• Заклик до спільної дії передаємо формою 1-ї особи множини наказового способу: твори → творімо.

• ювеліру-початківець, давайте творити: ювеліру — давальний відмінок, початківець — називний; давайте творити — калька з російської.
• ювелір-початківцю, творімо: ювелір — називний відмінок замість кличного.
• ювелір-початківець, давайте творімо: обидва слова в називному відмінку; давайте при формі творімо зайве.
• ювеліре-початківце, творимо: форма початківце помилкова; творимо — дійсний спосіб, а не заклик.

Текст іде від дослідника та його думки до прикладу дітей і висновку.

1. Речення 5 — зачин: названо вченого Тимо Айраксинена і тему — теорію щастя.
2. Речення 4 — На думку науковця: синонім науковець відсилає до ученого, далі — його головна думка про прагнення повноти існування.
3. Речення 3 — Парадокс полягає в тому…: таке задоволення доступне кожному з народження, і це демонструють діти.
4. Речення 1 — займенник вони вказує на щойно згаданих дітей і пояснює, чому їм вистачає радості.
5. Речення 2 — висновок: любов до життя — наш дитячий секрет щастя, який ми з віком утрачаємо.

Речення 1 із займенником вони може стояти лише одразу після речення 3, де названо дітей, а речення 2 підсумовує сказане, тому воно останнє. Цим умовам відповідає тільки послідовність 5 – 4 – 3 – 1 – 2.

Речення 4 починається вставною конструкцією на думку науковця: вона вказує на джерело думки, не є членом речення й відокремлена комою. Без неї речення не втрачає змісту: Кожна людина понад усе прагне досягти повноти існування…

У решті речень вставних конструкцій немає. Слово чомусь у реченні 2 — прислівник, обставина причини, а подорослішавши — відокремлена обставина, виражена дієприслівником.

У реченні 3 сполучник і поєднує не однорідні члени, а частини складного речення з окремими граматичними основами: будь-хто може отримувати і діти демонструють. Перед ним потрібна кома: …задоволення від життя, і це яскраво демонструють діти.

У решті речень розділові знаки правильні: у реченні 1 комами розділено частини складного речення, зокрема перед а; у реченні 2 кома стоїть перед але, а дієприслівник подорослішавши виділено комами; у реченні 4 комою відокремлено вставну конструкцію; у реченні 5 однорідні присудки досліджував … й узагальнив поєднано одиничним й без коми.

У реченні 1 їх не турбують (що?) соціальний статус чи рівень та якість існування: статус — один з однорідних підметів, тобто стоїть у називному відмінку.

Інші слова залежать від інших членів речення: утрачаємо (що?) дар і отримувати (що?) задоволення — знахідний відмінок, форма якого збігається з називною; повноти (чого?) існування і теорію (чого?) щастя — родовий відмінок.

Просте речення має одну граматичну основу. Речення 4: людина прагне досягти … й насолоджуватися — одна основа з однорідними інфінітивами, речення ускладнене вставною конструкцією на думку науковця. Речення 5: учений досліджував … й узагальнив — одна основа з однорідними присудками.

Решта речень складні: 1 — три частини (вони не мають; їх не турбують статус…; вистачає можливості), 2 — дві частини, поєднані сполучником але (любов … є секретом; ми утрачаємо), 3 — три частини (парадокс полягає; будь-хто може отримувати; це демонструють діти). Тому кожна інша пара містить складне речення.

• дивитися в корінь — бачити суть, найголовніше; у реченні — не втратити суті проблеми.
• дивитися крізь темні окуляри — помічати лише погане; це протиставлено вмінню бачити позитивні риси.
• дивитися крізь рожеві окуляри — ідеалізувати, не помічати вад; так буває, коли відволікаєшся на привабливу зовнішність.
• дивитися згори вниз — зверхньо, з погордою; така звичка перекреслює рівність позицій.

Зайвий варіант: вислову дивитися в кишеню у фразеологічних словниках немає (є заглядати в кишеню чию — жити на чиємусь утриманні), і до жодного з речень він не пасує.

• по-своєму — прислівник: незмінне слово, що відповідає на питання як? (відкриває як?).
• багато — неозначено-кількісний числівник: називає кількість і керує іменником у родовому відмінку (багато пластів). При дієслові це слово було б прислівником: багато читає.
• що — відносний займенник (сполучне слово): приєднує підрядну частину й сам є в ній підметом, його можна замінити на які.
• в — прийменник: разом з іменником виражає відношення (поєднуються в одне явище).

Зайвий варіант — сполучник: що тут не сполучник, бо є членом речення.

• (якого?) омріяного літнього відпочинку — означення; роботи, що вимагає багато зусиль — підрядна означальна (якої роботи?).
• спланувати (що?) подорож — додаток; зважте (що?), скільки коштів зможете витратити — підрядна з’ясувальна.
• (з якою метою?) задля бронювання — обставина мети; аби вам було зручно мандрувати — підрядна мети.
• Дієприслівниковий зворот спілкуючись з колегами… пояснює, чому не вдалося відновити сили, — це обставина причини; адже вони … оцінюють якість — підрядна причини.

Зайвий варіант: так що подорож виявилася яскравою — підрядна наслідку.

• Складносурядне: частини українці вживали лише молочні страви і традиційними були вареники… рівноправні й поєднані сурядним сполучником а.
• Складнопідрядне: підрядна частина що символізувало початок весни… залежить від головної й пояснює слово святом.
• Безсполучникове: у реченні Наші предки вірили… частини поєднані без сполучника; після двокрапки розкрито, у що вірили предки.
• З різними видами зв’язку: Найвідомішим обрядом тижня є Колодій і наступна частина поєднані безсполучниковим зв’язком (двокрапка), а частина щоб почастувати… — підрядна мети.

Зайвий варіант — просте речення з однорідними присудками перепрошували … та вибачали і відокремленою прикладкою Прощену неділю.

• Копаєш яму іншому – відразу міряй на свій зріст: частини безсполучникового речення, перша означає умову (якщо копаєш…), тому між ними тире.
• доброта – поміж людей: у другій частині пропущено присудок літає, на його місці — тире.
• збиток – теж прибуток: підмет і присудок виражені іменниками в називному відмінку без дієслова-зв’язки.
• Однорідні члени істина, природа, знання пояснюють узагальнювальне слово світочі; після них, перед продовженням речення, ставимо тире.

Зайвий варіант — Упертий не схоче – і на бруківці він не побачить каменя: тире перед сполучником і між частинами складносурядного речення підкреслює несподіваний наслідок.