НМТ 2026 з української мови: основна сесія, варіант 2

У всіх трьох словах буква с позначає м’який звук [с’]: у сьорбати м’якість позначено м’яким знаком, у всюди — буквою ю ([ўс’уди]), а у весняний [с] пом’якшується перед м’яким [н’] ([вес’н’аний]).

• У погляд і кладка — [д] (дзвінкий приголосний в українській мові не оглушується), але в передзвін букви дз позначають один звук [дз].
• У молитва — [т], у баскетбол — [д] (глухий перед дзвінким [б] стає дзвінким), а в нитці [т] перед [ц’] уподібнюється до нього: [ниц’:і].
• У край і закріплення — [к], а у вокзал — [ґ] перед дзвінким [з]: [воґзал].

У рядку мережа піцерій, пройти чотирнадцять кілометрів неправильно позначено наголос у двох словах: правильно піцерій (як піцерія) і чотирнадцять (як одинадцять, п’ятнадцять). У решті слів рядка наголос позначено правильно: мережа, кілометрів.

У решті рядків наголос позначено правильно: занести, відомість, бурштинова, запонка; заміжню, подругу, болотиста, рівнина; зобразити, тисові, приморозки, листопаді. Слова відомість (документ), запонка і приморозки часто наголошують інакше — їх варто запам’ятати.

У правильному рядку в обох парах на місці пропуску е чергується з і: у закритому складі маємо і, у відкритому — е: осінь — осені, Василів — Василевого (після м’якого приголосного в присвійних прикметниках — -ев-, після твердого — -ов-: Іванового).

• Іванів — Іванового — чергування і з о, але увечері — вечеря — е в обох словах, чергування немає.
• замітати — замести — чергування і з е, але в земля — земель на місці пропуску е в обох формах; е між м і л у земель — вставний звук, а не чергування.
• дохід — доходу — чергування і з о, але в положення — положень на місці пропуску е в обох формах.

У правильному рядку скрізь пишемо ь: жменьці (у давальному й місцевому відмінках іменників на -нька м’який знак зберігається: жменька — жменьці, як донька — доньці), портьєрний (у словах іншомовного походження після м’якого приголосного перед є: портьєра), вирізьблений (як різьба).

• камінчик — після н перед ч м’якого знака не пишемо; каньйон, учительський — з ь.
• чотирма — після р перед приголосним м’якого знака не пишемо; женьшеневий, погодься — з ь.
• велогонщик — після н перед щ м’якого знака не пишемо; браконьєр, слизький — з ь.

Закінчення 2-ї особи однини залежить від дієвідміни: дієслова I дієвідміни мають -еш, II дієвідміни — -иш. Дієвідміну видно з форми 3-ї особи множини: -уть (-ють) — I, -ать (-ять) — II. Усі дієслова правильного рядка належать до I дієвідміни: тягнуть — тягнеш, зустрінуть — зустрінеш, несуть — несеш.

• затямиш — II дієвідміна (затямлять); вибереш, дишеш — з е.
• створиш — II дієвідміна (створять); пишеш, шепочеш — з е.
• ухвалиш — II дієвідміна (ухвалять); вийдеш, в’яжеш — з е.

Кінцеві приголосні основи к, ц, ч разом із суфіксом -ств- дають -цтв-: гірник — гірництво, парубок — парубоцтво, юнак — юнацтво.

• лицарство — основа на р, суфікс -ств- не змінюється; стрілецтво, вояцтво — з -цтв-.
• людство — д перед -ств- зберігається; ткацтво, молодецтво — з -цтв-.
• агентство — т перед -ств- зберігається; козацтво, кравецтво — з -цтв-.

У правильному рядку всі слова пишемо разом: напівфабрикат (частину напів- завжди пишемо разом), сторіччя (складне слово з числівником у першій частині), крайнебо (складний іменник у значенні «горизонт»).

• розтяг-стиск — складний іменник із двох іменників без сполучного голосного пишемо через дефіс (як купівля-продаж); півострів, чорнослив — разом.
• бета-розпад — перша частина є назвою букви, тому через дефіс; полумисок, горицвіт — разом.
• блок-система — два іменники без сполучного голосного, через дефіс; півколо, густолісся — разом.

Речення Якщо ви самі не відвозите відсортованого сміття… написане без помилок.

• Друзі, чи готові ви додатково платити…: правильно комунальну — з одним м (як комуна); утилізації — в іншомовних словах після т перед приголосним пишемо и («правило дев’ятки»).
• Тільки так ви знатимете точно…: правильно домогосподарства — складне слово зі сполучним о пишемо разом; сміттєпереробний — з подвоєнням, як сміття.
• Для миханічної переробки такого сміття…: правильно механічної (як механіка); європейський — з малої букви, бо це прикметник, а не частина власної назви.

У словах видавець (від видавати), виконавець (від виконувати) і борець (від боротися) суфікс -ець називає особу за дією, яку вона виконує. У слові цвіркунець суфікс має зменшено-пестливе значення: цвіркун — цвіркунець (як хліб — хлібець), тому його значення інше.

Вигляд — це зовнішність (мати охайний вигляд). Дзеркало ж служить для того, щоб оглядати дорогу позаду, тому правильно дзеркало заднього огляду; заднього вигляду — калька з російської.

Інші словосполучення правильні: світло протитуманних фар, усесезонний омивач скла, якісне моторне мастило.

Дієприслівниковий зворот уживаємо тоді, коли дію дієприслівника виконує той самий діяч, що й дію присудка. У реченні Кавову індустрію визнано… присудок визнано — безособова форма на -но, діяча в ньому немає, а внесок в економіку робить сама індустрія. Можлива редакція: Кавова індустрія, що робить значний внесок у глобальну економіку, — одна з найрозвиненіших у світі.

У решті речень обидві дії виконує той самий діяч: ми; ті, хто обсмажує зерна; уряди; пастухи.

У варіанті …стверджував Віктор Гюґо, – Перше захоплює маси… перша частина прямої мови — закінчене речення, а друга починається новим реченням з великої букви. У такому разі після слів автора ставимо крапку й тире: «…за допомогою величного або правдивого, – стверджував Віктор Гюґо. – Перше захоплює маси, друге підкуповує окремих осіб». Кому й тире після слів автора ставимо тоді, коли вони розривають одне речення, а продовження пишемо з малої букви.

Інші варіанти оформлено правильно: слова автора процитував … та продовжив мають два дієслова мовлення, тому після них двокрапка й тире; слова автора Великий актор також радив стоять перед прямою мовою — двокрапка; у варіантах зі словами автора розвинув думку… і пожартувала… після прямої мови стоять кома або знак питання і тире.

Тире 5 стоїть не між підметом і присудком: частина ідеться про епістолярний стиль — безособова, підмета в ній немає. Слова функціональний різновид літературної мови… пояснюють іменник стиль — це відокремлена прикладка в кінці речення, і перед нею ставимо тире.

• Кома 1: однорідні присудки вивчаємо, правильно використовуємо.
• Кома 2: перед сполучником але починається друга частина складносурядного речення.
• Кома 3: перед сполучником хоча — підрядна допустова частина.
• Двокрапка 4: частина ідеться про епістолярний стиль… розкриває зміст попередньої (про який стиль мова).

Дієслово заключалося вжито під впливом російської мови. У значенні «мати своєю суттю» в українській мові вживаємо полягати: Найважливіше відкриття Галілео Галілея полягало в тому, що Земля обертається навколо Сонця.

У решті речень слова вжито правильно: невдовзі після того, як; на підставі спостереження; дійшов висновку; їй притаманні ті ж фази; Галілею належить відкриття.

Елемент — складова частина цілого: елемент системи = складник системи, хімічні елементи — складники речовин. Тому відповідник — складник.

Інші слова не підходять: цілість і єдність означають, навпаки, ціле, а не його частину; приклад — зразок, ілюстрація; мережа — система пов’язаних між собою ліній чи пунктів (мережа доріг).

Коли до наступної години залишається кілька хвилин, кажемо за + кількість хвилин + порядковий числівник цієї години в називному відмінку: за п’ять хвилин друга (1:55 або 13:55).

• без п’ятнадцяти сьома — калька з російської; правильно за п’ятнадцять хвилин сьома або за чверть сьома.
• половина шостої — калька; правильно пів на шосту або п’ята година тридцять хвилин.
• три години позначає тривалість, а не момент часу; правильно третя година дві хвилини або дві хвилини на четверту.
• двадцять сорок — годину називаємо порядковим числівником: двадцята година сорок хвилин, двадцята сорок.

У рядку купити по старій ціні, піти за проханням обидва словосполучення побудовано за російським зразком. Ціну позначаємо прийменником за з орудним відмінком: купити за старою ціною. Замість за проханням кажемо на прохання: піти на прохання (як на вимогу, на замовлення).

• перетворюється на лід (перетворюватися на що), беручкий до роботи — правильно.
• слугувати за дороговказ (тобто бути дороговказом), за браком часу — правильно.
• увести до складу комісії, посібник з вокалу — правильно.
• виготовили на замовлення — правильно; близькі по духу подає й СУМ, хоч частіше радять близькі за духом.

У реченні Щоб визначитися з майбутнім фахом, маєте з’ясувати… порада висловлена без наказового способу: маєте — дійсний спосіб, теперішній час, разом з інфінітивом з’ясувати він утворює присудок; визначитися — інфінітив, викликає — дійсний спосіб.

У решті речень є форми наказового способу 2-ї особи множини: поцікавтеся; отримуйте; дайте, визначте; зіставте, зверніться.

Активні дієприкметники теперішнього часу на -учий (-ючий) українська мова вживає обмежено, а активні дієприкметники минулого часу на -ший (-вший) ненормативні: замість них уживаємо підрядну частину або дієприкметник на -лий. У рядку очікуючий пасажир, промокше пальто помилкові обидва слова: пасажир, який очікує; промокле пальто.

• знизившийся тиск → тиск, що знизився; заброньовані — правильно.
• змужнівший → змужнілий; енергоощадні — правильно.
• зніяковівший → зніяковілий; примружені — правильно.
• зрадівший → зраділий; комбінована — правильно.

Іменники I відміни м’якої групи (пісня, стаття) і мішаної групи — з основою на шиплячий (калюжа) — в орудному відмінку однини мають закінчення -ею: калюжею, піснею, статтею. Іменники твердої групи мають -ою.

• вірою — тверда група; притчею, вишнею — з -ею.
• вазою — тверда група; комашнею, душею — з -ею.
• легендою — тверда група; волею, свічею — з -ею.
• метою — тверда група; суницею, малечею — з -ею.

Текст іде від опису проблеми до способу її розв’язати і підсумку.

1. Речення 3 — зачин: у соцмережах зростає маса людей, які пишуть під вигаданими іменами з позиції всезнайок.
2. Речення 5 — Їхні зауваги…: займенник їхні вказує на цих людей, речення описує їхні коментарі.
3. Речення 1 — Способи, що допомогли б зарадити появі інтернет-задирак…: після опису проблеми — її розв’язання: гуманітарна освіта й читання, що вчить по-різному ставитися до нової інформації.
4. Речення 4 — Відмова від такого моделювання картини світу…: такого відсилає до сказаного в реченні 1, далі — наслідки відмови.
5. Речення 2 — Інакше кажучи, ці коментатори…: підсумок, що повертає до героїв тексту й переказує думку речення 4 іншими словами.

Речення 4 не може стояти перед реченням 1, бо таке моделювання ще не назване; речення 2 з інакше кажучи лише переформульовує попередню думку, тож не може йти одразу після зачину; а грубі зауваги (речення 5) треба описати раніше, ніж шукати способи зарадити «інтернет-задиракам».

У реченні 3 пропущено кому після слова всім. Нею закінчуються і підрядна частина де можливість коментувати відкрита всім, і дієприслівниковий зворот Спостерігаючи за соціальними мережами чи інформаційними ресурсами…, після яких іде присудок помічаємо: …де можливість коментувати відкрита всім, помічаємо, як зростає…

У решті речень розділові знаки правильні: у реченні 1 — коми при підрядній частині, двокрапка перед поясненням і кома після вставного наприклад; у реченні 2 комами виділено вставне інакше кажучи й підрядну частину; у реченні 4 однорідні присудки поєднано сполучником й без коми; у реченні 5 — двокрапка перед поясненням і коми перед які та адже.

У реченні 1 вставне слово наприклад вводить приклад, у реченні 2 вставне сполучення інакше кажучи показує, що думку висловлено іншими словами. Обидва не є членами речення: їх можна вилучити без утрати змісту, і вони виділені комами.

У реченнях 3, 4 і 5 вставних слів немає: спостерігаючи… в реченні 3 — дієприслівниковий зворот, а адже в реченні 5 — сполучник, що приєднує підрядну частину.

У реченнях 1 і 3 кожна частина має лише один присудок: 1 — допомогли б зарадити, покликана забезпечувати, дає змогу; 3 — відкрита, помічаємо, зростає, воліли б писати.

У решті речень однорідні присудки є: 2 — не відчувають … й не намагаються; 4 — призводить … й … стимулює; 5 — грубі й надто емоційні, не готові зрозуміти … й завжди говорять.

У реченні 3 інфінітив коментувати залежить від іменника і відповідає на питання яка?: можливість (яка?) коментувати. Інфінітив, що пояснює іменник, є неузгодженим означенням.

• покликана — частина присудка покликана забезпечувати (речення 1).
• є відповідними — складений іменний присудок підрядної частини (речення 2).
• стимулює (що?) застосовувати — інфінітив у ролі додатка (речення 4).
• не здатні до дискусії — складений іменний присудок підрядної частини (речення 5).

• ходити довкола — говорити не про головне, уникати суті; протиставлено говорити прямо.
• ходити второваними стежками — діяти звичним, уже випробуваним способом; протиставлено пошуку нестандартного способу.
• ходити манівцями — поводитися, діяти неправильно, не так, як треба; протиставлено діяти чітко й правильно.
• ходити іменинником — почуватися щасливим і вшанованим, як на святі; підказка — попрацювали – потіштеся.

Зайвий варіант ходити з темними очима (бути неосвіченим, неписьменним) не пасує за змістом до жодного з речень.

• завжди — незмінне слово, прислівник часу: високий (коли?) завжди.
• що — сполучник: він лише приєднує з’ясувальну частину до слова стверджувати і не є членом речення.
• хто — відносний займенник (сполучне слово): він приєднує підрядну частину й водночас є в ній підметом (хто знатиме).
• до — прийменник, разом з іменником у родовому відмінку: ключ до успіху.

Зайвий варіант — частка.

• млинці (які?) з тертої картоплі — неузгоджене означення; сік (який?), що виділиться з цієї пухкої білої маси — підрядна означальна.
• приготувати (коли?) вранці — обставина часу; коли з’єднаєте всі названі інгредієнти — підрядна часу.
• смакуватимуть (як?) по-іншому — обставина способу дії; обсмажуйте так (як?), щоб утворилася золотиста скоринка — підрядна способу дії і ступеня.
• подають (що?) сметану чи підливу — додатки; зауважте (що?), що тільки після цього додаємо… — підрядна з’ясувальна.

Зайвий варіант — аби приготувати деруни: значення мети (з якою метою?).

• Складносурядне — дві рівноправні частини (16 травня – День любові до дерев і це важливе свято спонукає…) поєднано сурядним сполучником і.
• Складнопідрядне — усі частини поєднано підрядним зв’язком: головна Чи знаєте ви, підрядна з’ясувальна що на небі менше зірок, ніж дерев на землі і підрядна причини адже вчені нарахували їх…, яка пояснює попередню.
• Безсполучникове — Проте не все так оптимістично…: дві частини поєднано без сполучника, друга після двокрапки пояснює першу. Проте пов’язує речення з попереднім текстом, а не частини між собою.
• З різними видами зв’язку — частини Українці навіть установили світовий рекорд і за один день ми висадили… поєднано безсполучниковим зв’язком, а частину бо усвідомили… — підрядним.

Зайвий варіант — Щороку люди висаджують близько п’яти мільярдів дерев…: це просте речення з одним підметом люди й однорідними присудками висаджують … але … вирубують.

• автори — підмет: (хто?) автори знищують.
• засади — додаток: знищують (що?) засади.
• цивілізованості — неузгоджене означення: засади (чого? які?) цивілізованості.
• становить небезпеку — складений іменний присудок: дієслово становить тут має роль зв’язки (≈ «є»), а основне значення передає іменник небезпеку.

Зайвий варіант — частина складеного дієслівного присудка: такого присудка (допоміжне дієслово з інфінітивом) у реченні немає.