НМТ 2025 з української мови: основна сесія, варіант 1

У рядку анекдот, ґречний, екзотика всі виділені букви позначають звук [ґ]. У словах анекдот і екзотика глухий [к] перед дзвінкими [д] і [з] стає дзвінким: [анеґдот], [еґзотика]; у слові ґречний цей звук позначено буквою ґ.

• боротьба, дзвеніти, подія: у боротьба — [д’] (глухий [т’] перед дзвінким [б] дзвінчає), у дзвеніти букви дз позначають один звук [дз], а в подія виділено голосний [і].
• сміється, утіха, шістсот: у сміється — [ц’] ([с’м’ійец’:а]), у утіха — [т’], а в шістсот [т] не вимовляється ([шіс:от]).
• кігтик, легко, подруга: у кігтик і легко — [х] (перед глухими [т], [к] звук [г] оглушується), а в подруга — [г].

У рядку заіржавілі гальма, новий обруч неправильно позначено наголос в іменнику обруч: за переліком слів програми НМТ правильно обруч. Решта слів рядка виділені правильно: заіржавілі, новий, гальма (однина — гальмо, множина — гальма).

У решті рядків наголос позначено правильно: виразне, читання, заміжня, донька; чергова, помилка, закладка, довіднику; принести, завчасу, українське, видання. Слово помилка має два нормативні наголоси — помилка і помилка.

У правильному рядку скрізь пишемо е: клекотіти (клекіт), стрічечка (суфікс -ечк-), верховний (верх).

• мереживо — з и (суфікс -ив-, як печиво); укоренити (кореня), недешевий — з е.
• невмирущий — з и, як вмирати (перед наголошеним -а- у корені пишемо и); шепотіти (шепіт), дощечка (суфікс -ечк-) — з е.
• скрипіти — з и (скрип); верболіз (верби) — з е; безхребетний — теж з е, але це словникове слово: у хребет, хребта цей голосний ненаголошений.

У правильному рядку скрізь пишемо ь: посунься (у наказовому способі м’який знак зберігається: посунь — посунься), катається (у формі на -ться), Гуцульщина (після л перед приголосним).

• дивишся — без ь: після шиплячого ш м’який знак не пишемо; посольський, охолоньте — з ь.
• кінський, Уманщина — без ь: після н перед -ськ- і щ м’який знак не пишемо; чотирьох — з ь.
• колодязний — без ь, хоч колодязь пишемо з м’яким знаком; тьмяність, сьорбати — з ь.

У правильному рядку скрізь пишемо а: відламати (як ламати), багаття, качан. Ненаголошені о та а в коренях перевіряємо наголосом, а слова, які так не перевірити, пишемо за словником.

• ломити — з о (ломить; не плутайте з ламати); хазяїн, допомагати — з а.
• крохмаль — з о; плавець (плавати), гарячка — з а.
• борсук — з о; чабан, змагатися — з а.

У правильному рядку відбувається спрощення: у групах -стн-, -стл-, -ждн- випадає т або д: безчесний (честь), щасливий (щастя), тижневий (тиждень).

• пестливий — виняток, пишемо т (як кістлявий, хвастливий); швидкісний, заздрісний — без т.
• агентський — перед суфіксом -ськ- букву т зберігаємо; буревісник, перехресний — без т.
• хворостняк — т пишемо за словником (у § 28 Правопису цього слова немає); радісний, пристрасний — без т.

У правильному рядку всі слова пишемо з дефісом: кіловат-година — складна назва одиниці виміру; аграрно-промисловий — складний прикметник із рівноправних частин (аграрний і промисловий); інженер-механік — складний іменник із двох іменників без сполучного голосного.

• ексміністр — за чинним правописом екс- пишемо разом; довідково-інформаційний, гіркувато-солоний — з дефісом.
• мінікомп’ютер — міні- пишемо разом; бізнес-проєкт, складально-пакувальний — з дефісом.
• кримськотатарський — разом, бо утворений від підрядного сполучення кримські татари; компакт-диск, пшенично-вівсяний — з дефісом.

Без помилок написане речення Спочатку готелі виникали вздовж важливих торговельних шляхів…

• Мандрівки завжди були…: правильно пов’язані — апостроф після губного в перед я (в’язати); подорожжю — в орудному відмінку іменників ІІІ відміни приголосний після голосного подовжується, а апостроф не пишемо (як ніччю, сіллю).
• Купці розраховували отримати…: правильно прибуток — префікс при-; релігійне — з е, як релігія.
• Житлові будівлі, схожі на сучасні готелі…: правильно численні — з подвоєним н.

Від слова друкар назву жінки утворюємо суфіксом -к-: друкарка (як лікар — лікарка, пекар — пекарка). Форми із суфіксом -ин-(-я) від нього немає.

Від інших слів назви жінок утворюємо суфіксом -ин-(-я): кравець — кравчиня, творець — творчиня, майстер — майстриня.

Дієслово спричинити керує знахідним відмінком без прийменника: спричинити (що?) наслідки. Сполуку спричинити до наслідків утворено змішуванням зі зворотом призвести до наслідків.

Інші словосполучення правильні: наблизитися до мети, прокинутися до світанку (раніше, ніж настав світанок), підготуватися до виступу.

Дію, названу дієприслівником, виконує той самий суб’єкт, що й дію присудка. У правильному варіанті підмета немає, але його легко відновити з форми дієслова: (ми) маємо дотримати. Хто дає обіцянку, той і має її дотримати: Даючи обіцянку, маємо дотримати її усупереч різноманітним перешкодам.

• …наше слово має бути непорушним…: підмет — слово, а обіцянку дає не слово, а людина.
• …це зобов’язує нас тримати слово…: підмет — це, тобто сама ситуація, а не той, хто обіцяє.
• …від нас усі очікують швидких дій…: обіцянку даємо ми, а підмет речення — усі, хто очікує дій.
• …нехай це стане вашою найважливішою справою: підмет — це, а обіцянку дає людина (ви).

У непрямій мові про мовця говоримо збоку, тому форми 1-ї особи замінюємо формами 3-ї: я не ідеалізую → він не ідеалізує, не можу → не може. Присвійний займенник моїх, що вказує на самого мовця, стає своїх, а ними (про співвітчизників) не змінюється. Усе це зроблено лише в рядку …він не ідеалізує своїх співвітчизників, але не може не пишатися ними.

• …я не ідеалізую моїх співвітчизників…: залишено я, моїх, не можу — ніби говорить автор речення, а не Юрій Макаров.
• …він не ідеалізує його співвітчизників…: його співвітчизників вказує на іншу особу, а вами змінює зміст.
• …ми не ідеалізуємо наших співвітчизників…: ми, наших, можемо — мовця замінено групою людей.
• …я не ідеалізую своїх співвітчизників, але не може не пишатися нами: я не узгоджено з не може, а нами змінює зміст.

Тире 2 стоїть перед відокремленою прикладкою доньок віцеканцлера Оксфордського університету, яка пояснює слова сестер Лідделл. Узагальнювального слова тут немає, тож обґрунтування для тире 2 неправильне.

• двокрапка 1: друга частина безсполучникового речення пояснює причину сказаного в першій (обрали не випадково: саме 4 липня…).
• кома 3: перед сполучником і починається нова частина складносурядного речення з власним підметом Аліса.
• тире 4: частина так розпочалися ігри та оповідки означає наслідок попереднього, тому між безсполучниковими частинами — тире.
• кома 5: кома відокремлює підрядну означальну частину які автор згодом поклав в основу…

Без лексичних помилок написане речення Люди отримали можливість подорожувати світом…

• …здобувають у світі дедалі більшого розповсюдження: поширення набувають, а не здобувають; доречніше слово — поширення: набувають дедалі більшого поширення.
• …усі бажаючі можуть побувати в космосі…: замість бажаючі — охочі, замість нажавши — натиснувши.
• Додаткова реальність уносить…: цю технологію називають доповненою, а не додатковою реальністю; правильна форма — на цікаву гру.
• Варто прийняти до уваги…: правильно взяти до уваги і в жодному разі.

Тактильний (від лат. tactus — дотик) — пов’язаний із дотиком, сприйнятий дотиком: тактильні відчуття = дотикові відчуття.

Інші слова мають інше значення: чутливий — здатний гостро відчувати, не лише дотиком; обхідливий, увічливий — чемний у поводженні (їх легко сплутати через схожість тактильний — тактовний); розмірений — рівномірний, неквапливий.

• У значенні «унаслідок чогось» уживаємо прийменник завдяки з давальним відмінком: завдяки рішенню. Дякуючи — дієприслівник від дякувати (висловлювати подяку), прийменником він не буває.
• У складеному порядковому числівнику змінюється лише остання частина, а решта зберігає форму називного відмінка: тисяча дев’ятсот дев’яносто шостого року. Форми тисячу, дев’ятисот, дев’яноста тут помилкові.

• Ім’я та прізвище стоять у тому самому орудному відмінку, що й слова міністром, послом. Іншомовні чоловічі ім’я та прізвище на приголосний відмінюємо обидва: Девідом Девісом.
• Сергій — основа на й, м’яка група: Сергія, Сергієм; форма Сергійом помилкова.
• Чоловічі прізвища на -енко відмінюємо як іменники: Комісаренка, Комісаренком. Тому невідмінене Комісаренко в рядку Девідом Девісом, Сергієм Комісаренко — помилка.

• Найвищий ступінь прикметника — проста форма найтриваліший або складена найбільш тривалий. Слово самий у ступенях порівняння не вживаємо, а прості й складені форми не поєднуємо: більш тривалішими, найбільш тривалішими, самими тривалішими — помилки. Цей пропуск правильно заповнено лише в рядку за різними напрямами, озону, найтривалішими.
• Про галузі роботи кажемо за різними напрямами; по різним напрямам — калька з російської.
• Озон — назва речовини, тому в родовому відмінку має закінчення -у: рівень озону.

• На джерело інформації вказуємо зворотами за даними, згідно з даними, відповідно до даних. Звороти по даних, згідно даних — помилкові: після згідно потрібен прийменник з. Замість відповідно даним краще відповідно до даних.
• Після понад числівник стоїть у знахідному відмінку, що в слові двісті збігається з називним: понад двісті тисяч. Форм двоста, двохста немає, а двохсот — родовий відмінок.
• Прийменник до вимагає родового відмінка: до тридцяти кілометрів; до тридцять — помилка.

Тож рядок Згідно з даними експертів, двохста, тридцятьох відпадає через двохста, а рядок Згідно даних експертів, двісті, тридцять — через згідно даних і тридцять.

• Активні дієприкметники теперішнього часу із суфіксами -уч-, -юч- в українській мові вживаємо обмежено; замість прилягаючі кажемо прилеглі (прилеглі території).
• Іменник острів у множині має форму острови; острова — калька з російської.
• Межа належить до мішаної групи І відміни (основа на шиплячий), тому в орудному відмінку — межею, як вежею, кашею.

Текст крок за кроком спростовує поширену думку — від ілюзії до парадоксу.

1. Речення 2 — зачин: фраза «інтернет пам’ятає все» створила ілюзію.
2. Речення 5 — Це хибне уявлення підхоплює слово ілюзію й уточнює його: відомості нібито можна знайти на сайті будь-коли.
3. Речення 3 — займенник він заміняє слово сайт, а сполучник однак уводить заперечення: практика свідчить про інше.
4. Речення 4 — що саме показує практика: за давнім гіперпокликанням дані майже не знайти.
5. Речення 1 — а далі взагалі маємо парадокс: навіть «свіжі» покликання не завжди працюють. Це кінцівка, що посилює попередню думку.

Речення 3 із займенником він не може стояти без речення 5, де названо сайт, а речення 1 з а далі взагалі лише завершує розповідь, тому решта послідовностей не підходить.

У реченні 3 підрядна частина навіть якщо він уже не працюватиме стоїть перед головною, і на межі частин пропущено кому: Навіть якщо він уже не працюватиме, роки не стануть на заваді…

У решті речень розділові знаки правильні: у реченні 1 — двокрапка перед поясненням, кома після вставного виявляється і перед зворотом створену лише кілька років тому; у реченні 2 — кома перед підрядною частиною та між однорідними членами; у реченні 4 комами виділено підрядну частину, вставну конструкцію як запевняють досвідчені користувачі й дієприкметниковий зворот; у реченні 5 комами відокремлено підрядні частини.

У реченні 2 однорідні додатки тексти, музику чи відео залежать від одного слова відновити й відповідають на те саме питання (що?).

У решті речень однорідних членів немає. Зокрема, у реченні 3 текст міг зберегтися…, однак … практика свідчить… — це частини складного речення з різними підметами, а не однорідні присудки.

У реченні 1 виявляється — вставне слово в значенні «як стало відомо»: воно не є членом речення й виділяється розділовими знаками. Його можна вилучити без утрати змісту: гіперпокликання не завжди переадресовує…

У реченні 4 як запевняють досвідчені користувачі — вставна конструкція, але це речення, а не слово. У решті речень вставних слів немає: однак у реченні 3 — сполучник.

У реченні 5 можна знайти (що?) необхідні відомості: відомості — додаток у знахідному відмінку множини, залежний від дієслова знайти.

Інші слова мають форму називного відмінка, бо є підметами: гіперпокликання не завжди переадресовує (речення 1), інтернет пам’ятає все (речення 2), роки не стануть на заваді (речення 3), шанси … просто мізерні (речення 4). Форми називного й знахідного відмінків у цих словах збігаються, тож відмінок визначаємо за роллю слова в реченні.

• Претендентів хоч греблю гати — дуже багато.
• Про Миколу — хоч у вухо бгай: дуже спокійний, лагідний, поступливий.
• Красуня, хоч у рамці вправ — дуже гарна, ошатна.
• На сцені видно, хоч голки збирай — дуже світло.

Зайвий варіант: хоч вовком вий — про безвихідне, гнітюче становище.

• демонструючи — дієприслівник: незмінна форма дієслова, що означає додаткову дію (що роблячи?).
• до — прийменник, що разом з іменником у родовому відмінку вказує на зв’язок слів: ставлення до оточення.
• найяскравіше — прислівник у формі найвищого ступеня порівняння: виявляється (як?) найяскравіше.
• це — вказівний займенник, тут він підмет: це виявляється.

Зайвий варіант — прикметник.

• відокремлювати (кого?) людей — додаток; подумати про те, як досягнути спільних домовленостей — підрядна з’ясувальна частина, що відповідає на питання додатка.
• задля вироблення (з якою метою?) — обставина мети; щоб допомогти іншій стороні… — підрядна мети.
• іноді (коли?) — обставина часу; доки ми намагаємося… — підрядна часу.
• збільшуєте (як?) однозначно — обставина способу дії; так, що інша сторона сприйме їх як взаємодію — підрядна способу дії і ступеня.

Зайвий варіант: хоч би якими складними не були стосунки… — підрядна допустова.

• Складносурядне: частини ворона літала і вона … повернулася поєднано сурядним сполучником але.
• Складнопідрядне: підрядна частина часу поки вітру надворі немає залежить від головної.
• Безсполучникове: у реченні На запашну троянду сіла чорна ворона… частини поєднано без сполучника, а тире вказує на наслідок.
• З різними видами зв’язку: у реченні Віслюк собаку сіном пригощає… перші дві частини поєднано сурядним сполучником а, а третю приєднано без сполучника (тире).

Зайвий варіант — просте речення, ускладнене дієприслівниковим зворотом не змігши виміряти глибини моря.

• вибиватися в люди — підмет, виражений фразеологізмом з інфінітивом: (що?) вибиватися в люди — справа непроста.
• кіт наплакав — частина присудка: хвилина — це наче кіт наплакав, тобто дуже мало.
• вичищає (що?) авгієві стайні — додаток.
• звичка (яка?) співати з чужого голосу — неузгоджене означення, виражене інфінітивом.

Зайвий варіант: заїхали (з якою метою?) заморити черв’ячка — обставина мети.